ЮЛІ ЛІТКЕІ ПРО «ЗВІРШОВАНУ АБЕТКУ»

Ілюстрації Юлі Літкеі стали невід'ємною частиною «Звіршованої абетки» та підкорили не лише маленьких читачів, а й їхніх батьків. Тож ми попросили художницю розповісти про роботу над книжкою й уперше публікуємо це невеличке інтерв’ю. 

Що стало для вас головною мотивацією взятися за ілюстрування «Звіршованої абетки»? Що найбільше захопило вас у цьому проєкті? 

Цей проєкт захопив мене з першого знайомства. Вірші Ігоря одразу здалися мені грайливими, дотепними й сповненими душі. Багато персонажів почали вимальовуватися в моїй уяві майже відразу, щойно я почала читати тексти.

Також було дуже цікаво працювати з незнайомою абеткою. Я не знала, як читати чи вимовляти літери, але кирилиця видалася мені красивою та надзвичайно надихаючою.

Я вже мала досвід роботи над книжкою-абеткою з латинським алфавітом, тому добре знаю, наскільки особливим і неповторним може бути цей формат. На відміну від більш традиційної дитячої книжки, абетка дає змогу працювати з великою кількістю персонажів та ідей — кожна літера відкриває окремий маленький світ. Для ілюстратора це неймовірно захопливо.

І нарешті, можливість створити щось тепле й радісне для дітей та родин в Україні, особливо в такі непрості часи, мала для мене особливе значення. Сподіваюся, що ці ілюстрації подарують читачам трохи легкості та кілька усмішок.

Ми помітили, що зелений колір майже повністю відсутній у палітрі книги. Це було свідомим рішенням? Як ви добирали кольори?

Так, це було свідоме рішення. Не тому, що я не люблю зелений, — просто зазвичай віддаю перевагу стриманим і цілісним колірним палітрам. Пошук кольорів — одна з моїх улюблених частин творчого процесу. На мою думку, саме колір значною мірою формує настрій книжки ще до того, як її відкриють.

На початку роботи палітра була м’якшою та приглушенішою. У процесі співпраці вона поступово ставала яскравішою й насиченішою, що допомогло підкреслити грайливий і життєрадісний характер книжки.

Яку тварину вам було найцікавіше ілюструвати і чому?

Дуже важко обрати лише одну — я справді прив’язалася до них усіх. :)

Якщо все ж назвати кількох улюбленців, то мені особливо сподобалося працювати над персонажами, де я могла запропонувати власне візуальне трактування чудових віршів Ігоря. Наприклад, над жирафою в шафі, слоном із довжелезним хоботом чи черепахою, яка носить свій дім із собою.

Особливим для мене став і окапі, адже раніше я ніколи не чула про цю тварину. Познайомитися з нею завдяки віршу було дуже цікаво.

Загалом кожен персонаж був по-своєму унікальним, і саме це робило роботу над книжкою такою приємною.

Яким був найбільший виклик під час роботи над цією книгою?

Одним із головних викликів було знайти правильний баланс між абстракцією та зрозумілістю — не бути надто буквальним чи описовим, але водночас не втратити зв’язок із текстом.

Мені подобається залишати простір для уяви читача, і вірші Ігоря стали для цього чудовою основою. Деякі ілюстрації вийшли більш прямолінійними, інші залишають більше простору для власних інтерпретацій. Пошук цього балансу протягом усієї роботи був водночас непростим і дуже захопливим завданням.

Яку книгу вам найбільше хотілося б проілюструвати наступною?

Я не маю якоїсь однієї конкретної ідеї, але мене особливо приваблюють проєкти, пов’язані з природою та її дивовижним розмаїттям живих істот — від таких великих, як слон, до таких маленьких, як цвіркун.

Мені подобається думка, що книжки-картинки можуть відкривати дітям нові погляди на світ, пробуджувати їхню уяву, творчість і допитливість.

Загалом я вважаю, що дитячі книжки й досі відіграють особливу та дуже важливу роль. Вони здатні розвивати уяву, а також делікатно й ненав’язливо говорити про важливі речі. Вони можуть стати тихим простором, де можна відпочити від швидкого й часто перевантаженого ритму повсякденного життя.

У цьому сенсі, на мою думку, дитячі книжки важливі не лише для дітей, а й для дорослих. 

Фото надала Юлі Літкеі